Екомережа верхів’я басейну ріки Західний Буг

Екомережа верхів’я басейну ріки Західний Буг

Екомережа – це складна, різнорівнева, просторова система природних біотичних і абіотичних елементів екосистеми, а також змінених і деградованих ландшафтів, що вимагають збереження або відновлення, у тому числі і шляхом невиснажливого використання (Розбудова, 1999). Як випливає з цього визначення, до складу екомережі мають бути включені не тільки території із збереженою природною рослинністю, але й змінені, навіть деградовані, ландшафти, які потребують відновлення.

У минулому природно-заповідний фонд (ПЗФ) верхів’я басейну р. Західний Буг формувався без урахування принципів об’єднаної мережі. Тому до його складу включені територіально ізольовані заповідні об’єкти, що не охоплюють належною мірою всі геоботанічні райони, які відзначаються високим рівнем біорізноманіття. Для забезпечення ефективної ролі ПЗФ його доцільно формувати як цілісну екологічну мережу. Результати аналізу розміщення об’єктів ПЗФ показали, що території опільських, і, особливо, малополіських груп природних районів недостатньо представлені в його системі (менше 10% заповідних територій), (Костенко, Петрова, Третяк, 1999). Тому для підвищення репрезентативності мережі об’єктів ПЗФ є доцільним розширити її саме у цих районах.

У досліджуваному регіоні трапляється велика кількість різних типів природних і напівприродних екосистем – лісових, лучних, степових тощо. Незважаючи на значний антропогенний вплив, тут збереглося також чимало цінних водно-болотних угідь, що мають значення для збереження типових і рідкісних екосистем, ценозів і видів. Багато з них збереглося у відносно задовільному стані. Однак, чимало і таких, що знаходяться в кризовому стані.

Основою формування екомережі має бути річковий басейн, як єдина природно-територіальна одиниця з чітко визначеними межами, комплексом геоморфологічних, ґрунтових і кліматичних умов, сформованими ландшафтними системами, що дозволяє обґрунтувати структуру і співвідношення елементів екомережі та їх раціональне просторове розміщення (Шеляг-Сосонко, Гродзинский, Романенко, 2004). Серед біотичних об’єктів складовими екомережі можуть бути ліси, угруповання торфовищ, водойм, реліктові, ендемічні та рідкісні ценози. Річки разом із прибережними захисними смугами та водоохоронними зонами біля водойм мають виконувати роль сполучних територій (екокоридорів). Озера, торфовища, стариці, заплави річок можуть бути складовими локальних природних ядер та екокоридорів вищих рівнів. До територій відновлення серед водно-болотних об’єктів повинні належати осушені болотні масиви, евтрофовані заплавні водойми та меліоративні канали.

Згідно з планом перспективної екомережі України верхів’я басейну р. Західний Буг пов’язує між собою два екокоридори загальнодержавного рівня: широтний (Галицько-Слобожанський) та меридіональний (Бузький) (Розбудова, 1999). Нами розроблені пропозиції щодо вдосконалення проектованої регіональної екомережі. На основі літературних даних (вже існуючих регіональних схем), інформації про території ПЗФ і власних досліджень було виділено території, перспективні для включення до складу регіональної екомережі. Такий захід дозволить максимально охопити охороною біорізноманіття усіх екосистем.

Долина Західного Бугу є екологічним коридором міжнародного рівня, який зв’язує національну екомережу з екокоридором р. Західний Буг на території Польщі, а також сполучає рівнинні ландшафти поліської зони з височинними подільськими. Тут, порівняно з іншими басейнами регіону, створена найменша кількість об’єктів ПЗФ (всього 70, загальною площею понад 18 тис. га). Відсоток заповідності території низький і коливається по районах – від 0,07 до 2%. Для порівняння, у Турківському р-ні (басейн Дністра) відсоток заповідності становить 20%. Незважаючи на значні, порівняно з іншими басейнами, площі водно-болотних угідь, тут вони найменше забезпечені охороною. Проект регіональної екомережі для цього регіону знаходиться у стадії розроблення (Костенко, Петрова, Третяк, 1999).

До комунікаційних елементів регіональної екомережі басейну р. Західний Буг належать широтні та меридіональні природні коридори. Перші представлені Бузько-Волинським (міжнародним) та Малополіським екокоридорами, які забезпечують зв’язки з екомережею басейну р. Дністер і Галицько-Слобожанським національним екокоридором. Меридіональні природні коридори просторово обмежені долинами середніх і малих річок: Рати, Полтви, Солокії, Свині та ін. (рис. 1). В екомережі басейну р. Західний Буг пропонується виділити чотири ключові території загальнодержавного рівня та чотири – регіонального.

Гологірська (1) ключова територія загальнодержавного рівня включає ділянки Західноподільсько-Опільського височинного екокоридору національного рівня, ботанічні пам’ятки природи загальнодержавного значення „Лиса гора” і „Гора Сипуха”, урочище „Ліс під Трудовачем”, Романівський та Свіржський ландшафтні заказники місцевого значення. Типовими для цієї території є угруповання степової та лучної рослинності. Вища водна та болотна – займає незначні площі. У межах ядра буде здійснюватися охорона типових угруповань.

Верхньобузька (2) ключова територія загальнодержавного рівня включає ділянки Західноподільсько-Опільського височинного екокоридору національного рівня, Верхньобузький ландшафтний заказник місцевого значення, ботанічну пам’ятку природи „Сасівська”, комплексну пам’ятку природи „Пеняцька”. Типовими для цієї території є угруповання лучної та болотної рослинності. У межах ядра буде здійснюватися охорона типових і рідкісних угруповань.

Центральномалополіська (3) ключова територія загальнодержавного рівня включає ділянки Малополіського екокоридору національного рівня, Пониківський гідрологічний заказник місцевого значення, заповідні урочища: “Сторонибаби”, “Тадані”, “Великомостівське”. Типовими для цієї території є угруповання лісової, чагарникової, водної та болотної рослинності. У межах ядра буде здійснюватися охорона типових і рідкісних угруповань.

Західномалополіська (4) ключова територія загальнодержавного рівня включає ділянки Малополіського екокоридору національного рівня, ділянки Яворівського НПП, РЛП „Равське Розточчя”, Потелицький гідрологічний заказник загальнодержавного значення, Завадівський лісовий заказник місцевого значення. Типовими для цієї території є угруповання лісової, лучної, водної та чагарникової рослинності. У межах ядра буде здійснюватися охорона типових і рідкісних угруповань.

Волицька (a) ключова територія регіонального значення включає Волицький ботанічний заказник загальнодержавного значення. Типовими для цієї території є лісові угруповання. Вища водна та болотна рослинність займає незначні площі. У межах ядра буде здійснюватися охорона типових і рідкісних угруповань.

Пукачівська (b) ключова територія регіонального значення включає Пукачівський загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення. Типовими для цієї території є лісові угруповання. У межах ядра буде здійснюватися охорона типових угруповань.

Прибузька (c) ключова територія регіонального значення включає ландшафтний заказник місцевого значення „Федорівка”, лісовий заказник місцевого значення „Великий ліс” та запропонований нами ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Скоморохи”. Типовими для цієї території є угруповання лісової та прибережно-водної рослинності. У межах ядра буде здійснюватися охорона вищої водної та болотної рослинності, представленої типовими та рідкісними угрупованнями.

Соснівська (d) ключова територія регіонального значення включає запропоновані нами комплексний заказник загальнодержавного значення „Стариці Бугу” та комплексний заказник місцевого значення „Гірниківські болота”. Типовими для цієї території є угруповання водної, болотної та заплавної рослинності. У межах ядра буде здійснюватися охорона вищої водної та болотної рослинності, представленої типовими та рідкісними угрупованням.

Усі запропоновані регіональні ключові території розміщені в межах Волинського Опілля та Малого Полісся, відсоток заповідності яких низький (менше 1%). Вони містять типові та рідкісні для цих регіонів ділянки з рослинністю, представленою переважно типовими для регіону угрупованнями. У перспективі на місці Прибузької та Соснівської ключових територій (за умови підвищення їх природоохоронного рангу), можна буде створити Бузьку ключову територію загальнодержавного рівня, де охоронятимуться різні типи рослинності, в першу чергу, лучна, болотна та водна.

Рис. 1. Картосхема проектованої екомережі верхів’я басейну ріки Західний Буг.

Умовні позначення до рис. 1:

– ключові території загальнодержавного значення:

1 – Гологірська;
2 – Верхньобузька;
3 – Центральномалополіська;
4 – Західномалополіська.

– ключові території регіонального значення:

a – Волицька; b – Пукачівська; c – Прибузька; d – Соснівська.

– запропоновані нові природно-заповідні об’єкти;

– екокоридори регіонального значення:

1 – Бузько-Волинський; 2 – Малополіський.

– екокоридори місцевого значення;

– напрямок екокоридору національного значення;

– напрямок екокоридору регіонального значення;