6450
Північні бореальні заплавні луки
Синтаксономія. Phragmition australis W. Koch 1926 em Pass. 1964: Equisetetum fluviatilis (Steffen 1931) Wilzek 1935, caricion elatae W. Koch 1926: Caricetum gracilis Almqu. 1929, Phalaridetum arundinaceae Libb. 1931, Deschampsion cespitosae Horvatić 1930: Deschampsietum caespitosae Horvatić 1930.
Видовий склад:
Carex acuta (осока гостра) ,
C. flava (осока жовта) ,
Cirsium rivulare (осот прибережний) /Фото: А.Токарюк/,
Dactylorhiza incarnata (пальчатокорінник м’ясочервоний) **,
D. majalis (пальчатокорінник травневий) **,
Deschampsia caespitosa (щучник дернистий) ,
Epipactis palustris (коручка болотна) **,
Equisetum fluviatile (хвощ річковий) ,
E. palustre (хвощ болотний) ,
Filipendula denudata (гадючник оголений) ,
Glyceria maxima (лепешняк великий) ,
Juncus effusus (ситник розлогий) ,
Lycopus europaeus (вовконіг європейський) ,
Lysimachia nummularia (вербозілля лучне) ,
L. vulgaris (вербозілля звичайне) ,
Lythrum salicaria (плакун верболистий) ,
Phalaroides arundinacea (очеретянка звичайна) ,
Phragmites australis (очерет звичайний) ,
Poa palustris (тонконіг болотний) /Фото: В. Папченков/,
Potentilla anserina (перстач гусячий) ,
Sanguisorba officinalis (родовик лікарський) /Фото: Р.Кіш/,
Scirpus sylvaticus (комиш лісовий) ,
Symphytum officinale (живокіст лікарський) .
Структура. Оселища складені вторинними, переважно довгокореневищно-осоковими та довгокореневищно-злаковими угрупованнями, що сформувались у режимі сінокісного використання. Більшість з них займають значні площі та належать до найпоширеніших фітоценозів у регіоні. Видова насиченість угруповань зазвичай не перевищує 38 видів вищих рослин. Вони характеризуються переважно густим (90-100%) травостоєм з основним ярусом 80-160 (200) см заввишки. Основу травостою формують характерні види-домінанти. Ділянки з довготривалим підтопленням відзначаються провідною ценотичною роллю гідрофільних видів (
Carex acuta (осока гостра) ,
C. riparia (осока побережна) ,
C. rostrata (осока здута) ,
Equisetum fluviatile (хвощ річковий) ,
Glyceria maxima (лепешняк великий) ,
Phragmites australis (очерет звичайний) ,
Cirsium rivulare (осот прибережний) /Фото: А.Токарюк/,
Scirpus sylvaticus (комиш лісовий) тощо). Мохове покриття зазвичай не перевищує 20%. У ньому беруть участь
Drepanocladus aduncus (дрепаноклядус гачкуватозігнутий) ,
Calliergonella cuspidata (каллігеронелла загострена) ,
Brachythecium rivulare (брахитеціум струмковий) ,
Climacium dendroides (клімаціум деревоподібний) /Фото: © Copyright Malcolm Storey 2011-2112 · 3/ і
Marchantia polymorpha (маршанція поліморфна) . Прибережно-водні ценози відзначаються біднішим флористичним складом із переважанням видів класу Phragmito-Magnocaricetea. Значна частина серед осокових і злакових болотистих лук традиційно використовуються як одно- або двоукісні сіножаті, рідше, як додаткові пасовища.
Екологічна характеристика. Оселища приурочені до від’ємних форм рельєфу в межах заростаючих алювіальних ділянок, низьких заплав, меліоративних каналів, канав тощо з різними за трофністю алювіальними, болотними, лучно-болотними і лучними ґрунтами. для їхніх екотопів характерне чергування екофаз: прибережної, болотної – в осінньо-зимово-весняний та наземної – в літній періоди року. На час літньої межені рівень ґрунтових вод може понижуватися до 70 см.
Загрози. Зміна гідрологічного режиму ґрунту (осушення) та способу (режиму) використання.
Менеджмент. Збереження природного току річок з формуванням заплав і весняних паводків, застосування оптимального способу використання лук (одноразове косіння та частково помірне випасання).
Лiтература. Дубына, Гейны, Гроудова и др., 1993; Кузярін, 2003; Соломаха, 1996; Matuszkiewicz, 2001; Moravec, Balátová-Tuláčková, Blažkova et al., 1995; Oberdorfer , 1994; Schubert, Hilbig, Klotz, 2001.
Автор: О. Т. Кузярін.