7230
Лужні низинні болота
Синтаксономія. Caricion davallianae Klika 1934: Juncetum subnodulosi Koch 1926, Caricetum davallianae Dutoit 1924, Valeriano simplicifoliae-Caricetum flavae Pawłowski et al. 1960, Carici flavae-Cratoneuretum filicini Kovács et Felföldy 1958, Carici flavae-Eriophoretum latifolii Soó 1944; Sphagno warnstorfiani-Tomenthypnion Dahl 1957: Sphagno-Caricetum lasiocarpae Steffen 1931, Sphagno warnstorfiani-Caricetum davallianae Rybníček 1984, Sphagno warnstoriiani-Eriophoretum latifolii Rybníček 1974, Sphagno-Caricetum appropinquatae (Šmarda 1948) Rybníček 1974.
Видовий склад:
Astrantia major (астранція велика) ,
Blysmus compressus (блісмус стиснутий) /Фото: Д.Орешкін/,
Briza media (трясучка середня) ,
Carex appropinquata (осока зближена) ,
C. canescens (осока сіра) ,
C. davalliana (осока Девелла) **,
C. dioica (осока дводомна) **,
C. echinata (осока їжакова) /Фото: Barry Breckling/,
C. flava (осока жовта) ,
C. hostiana (осока Хоста) **,
C. lasiocarpa (осока пухнатоплода) ,
C. lepidocarpa (осока лускоплідна) ,
C. panicea (осока просовидна) ,
C. rostrata (осока здута) ,
Dactylorhiza incarnata (пальчатокорінник м’ясочервоний) **,
D. majalis (пальчатокорінник травневий) **,
Eleocharis quinqueflora (ситняг п’ятиквітковий) /Фото: Kristian Peters/,
Epipactis palustris (коручка болотна) **,
Eriophorum latifolium (пухівка широколиста) ,
Juncus subnodulosus (ситник тупопелюстковий) **,
Liparis loeselii (жировик Лезеля) **,
Oxycoccus palustris (журавлина болотна) ,
Parnassia palustris (білозір болотний) /Фото: Н.Сичак/,
Pedicularis palustris (шолудивник болотний) ,
Swertia perennis (сверція багаторічна) **,
Valeriana simplicifolia (валеріана цілолиста) /Фото: В. Куропаткин/;
мохи:
Calliergonella cuspidata (каллігеронелла загострена) ,
Drepanocladus sendtneri (дрепаноклад Зендтнера) ,
D. revolvens (дрепаноклад відвернутий) /Фото: Kristian Peters/.
Структура. Відзначається високим ступенем фіторізноманітності раритетних видів. Угруповання, що формують цей тип оселища, переважно триярусні: у першому ярусі зі значним проективним покриттям переважають трав’яні види (пухівки, злаки), у другому – домінує
Carex davalliana (осока Девелла) , у третьому – моховий покрив.
Екологічна характеристика. Оселища формуються на торфовищах і ґрунтах з великим вмістом карбонатів. Це переважно мезо- або евмезотрофні болота зі значним ґрунтовим живленням, високим рівнем ґрунтових вод, частим витоком джерел.
Загрози: Найбільше потерпає від змін гідрологічного режиму (осушення), зниження рівня ґрунтових вод з подальшою мінералізацією субстрату, заліснення, евтрофізації (внаслідок використання добрив на прилеглих сільськогосподарських угіддях), а також пасквальних навантажень.
Менеджмент. Щорічне викошування наприкінці літа, знищення (вирубування, викорчовування) дерев, загачування меліоративних каналів.
Лiтература. Стойко та ін., 1998; Кузярін, 2001; Зелена книга України, 2009; Червона книга України, 2009, Оселищна концепція…, 2012, Chytrý, Kučera, Koči, 2001; Stanová, Valachovič, 2002.
Автори: І. М. Данилик, О. Т. Кузярін, С. В. Ізмест’єва.